ВИСТУП НА СЕМІНАРІ «МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА»
вчитель української мови та літератури
Крецул Людмила Владиславівна
В історії українського народу є багато славних сторінок. І чи не найяскравіша з них – Козаччина. Тому уроки, пов’язані з цією темою, ми намагаємося проводити в нашому шкільному музеї Козацтва.
Наприклад, у 5 класі вивчається переказ «Про запорожців», літературна казка про козаків-січовиків І. Нечуя-Левицького «Запорожці». І саме в музеї ми розповідаємо про те, що відбувалося в Україні в часи Козаччини, про утворення Запорозької Січі, про те, як будувалися укріплення із січених дерев’яних колод – січі. Ми можемо роздивитися макет Запорозької Січі, козацькі прапори, одяг, зброю,портрети гетьманів.
Я пригадую, з якою зацікавленістю слухають діти про підводні човни, які будували козаки, про човни-чайки, на яких вони перепливали Чорне море. І стає зрозумілим, чому козаків називають сміливими, хоробрими, відважними, навіть відчайдушними. Можна не тільки послухати екскурсоводів, а головне – торкнутись руками музейних експонатів – і історія ніби оживає і пропливає перед нашими очима.
У 8 класі ми вивчаємо тему «Українські народні пісні». Знову ми приходимо в наш музей, зі стін якого дивляться на нас портрети гетьманів. Ось Богдан Хмельницький («Чи не той то хмель»), ось «славний козак Морозе- Морозенко», ось кошовий отаман Іван Сірко («Та, ой, як крикнув же козак Сірко»).
Цікавим був урок, присвячений творчості Богдана Лепкого. Мені дуже хотілося розповісти про роман «Іван Мазепа». В музеї є багато матеріалу на цю тему. Ми послухали пісню на слова Б. Лепкого «Журавлі», послухали розповіді екскурсоводів про І. Мазепу, подивилися фільм «Історія України. Козаччина. Руїна» (про діяльність І. Мазепи, про Карла ХІІ, про знищення Батурина, про бій під Полтавою). Зрозуміло, що такий урок можна провести і в кабінеті, але музей створює атмосферу, необхідну для духовного розвитку особистості.
В 11 класі ми відвідуємо музей з метою пригадати все, що ми знаємо про козацтво. Можливо, ця інформація згодиться під час ЗНО, тому що є завдання, пов’язані з аналізом тексту, є власне висловлювання.
Головне, на мій погляд, те, що наш музей дійсно працює. В ньому завжди діти, проводяться уроки, даються консультації.
І завершуючи свій виступ, хочеться відмітити, що роль музейної педагогіки дуже велика у патріотичному та естетичному вихованні учнів. Ми виховуємо в учнях зацікавленість історичним минулим України, вірність своєму народові, відданість Вітчизні.
***
Подільське
управління освіти
середня
загальноосвітня школа №93
Семінар
заступників
директорів з навчально-виховної роботи шкіл
Подільського
району м. Києва
Система роботи по вихованню духовно багатої
особистості в умовах середньої загальноосвітньої школи
Калейдоскоп
творчих знахідок учителів по вихованню духовності на уроках
Фрагмент уроку
Українська
мова, 10-Б клас (філологічний), «Підготовка до усного переказу із творчим
завданням «Чарівний світ Катерини Білокур»
«Квіти, як і
люди, - живі, мають душу!»
К. Білокур
Учитель:
- Сьогодні ми готуємось до усного
переказу на тему: «Чарівний світ Катерини Білокур». Мова піде про талановиту
художницю, її картини.
Мета уроку: підготуватися до
докладного переказу тексту, познайомитися з творчістю К. Білокур (скласти враження від картин художниці).
Завдання:
- викласти
своє враження від картин К. Білокур.
Учитель:
Давайте
подивимось картини художниці, спробуємо висловити своє враження від побаченого.
Є діти, які навчаються у художніх школах, вони зможуть розповісти про техніку
художниці. Хтось під впливом від побаченого може написати вірш. Дивимось!
Виступи учнів:
І учень:
Перші спроби
малювати майбутня художниця робила вуглиною на
шматку
домашнього полотна. Не змігши вступити через нестатки в сім’ї до якогось навчального
закладу, удень вона працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись у
господарстві, до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини,
використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини,
цибулі й різних трав. Іноді вдавалося діставати й олійні фарби. Малювала
здебільшого квіти, іноді й портрети. 1954 року в Парижі на міжнародній виставці
демонструються її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо
оцінив Пабло Пікассо. Кажуть, що він довго стояв біля картин, мов загіпнотизований,
а потім назвав її геніальною й порівняв із Серафін Луіз із міста Санлі, відомою
художницею, що вславилася в наївному мистецтві й також малювала квіти. І додав:
«Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї».
Її згадують поряд із славетними примітивістами Анрі Руссо, Марією Приймаченко,
Ніко Піросманішвілі.
-
Зображені
на її полотнах квіти, овочі, предмети побуту осяяні її незвичним чуттям
кольору, оживлені її філігранною майстерністю й сприймаються як величальний
гімн природі, людині. Перед тим, як почати роботу над картиною, художниця довго
виношувала задум в уяві, швидко, немов на одному диханні, виконувала його на
полотні. Саме тому її квіти зворушують своєю ліричністю. Й співзвучні з
мелодійністю народних пісень
Учитель:
- Аня Остапенко
написала вірш під впливом того, що вона побачила на уроці.
Учениця:
Це чудове
різнобарв’я радість нам дарує всім,
Це квіткове різнотрав’я принесла якось я в дім.
Воно яскраве, кольорове, як
побачиш – підійдеш,
Надзвичайне, мов казкове, -
погляду не відведеш.
Захотілось відтворити неземну оту
красу,
І уже букет-картину вам з любов’ю
я несу
ІІ учень:
- К. Білокур
привертає увагу поцінувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх картин.
Вона розповідає світу, якій талановитий її народ, яка сприйнятлива його душа до
всього прекрасного в житті.
Учитель:
- Дійсно, душа
українців сприйнятлива до краси: чи то краси вересневого серпанку, чи то краси
лісового струмочка, чи то краси квітів. Ми любимо все це, ми милуємося цією
красою, бо це – наша земля, наша Україна!
ІІІ учень: співає
пісню про Україну на фоні картини К. Білокур.
Фрагмент концертної
програми «Людина починається з добра»
Світ не повинен бути
розділений. У ньому повинно бути все разом: і Мудрість, і Справедливість, і
Добро, і Щастя.
18
травня 2007 року.
м.
Київ
Немає коментарів:
Дописати коментар