Урок 1.
Тема уроку: Поетична творчість Бориса Грінченка.
Мета уроку: ознайомити учнів із тематичною різноманітністю поезій Б. Грінченка, звернути увагу на образи й проблематику віршів поета;
розвивати навички й уміння аналізу поетичного
твору, мовленнєві навички, навички виразного читання;
визначити спільні мотиви у творчості Б.
Грінченка й М. Некрасова;
виховувати в учнів почуття патріотизму.
Обладнання: портрет Б. Грінченка, збірки його
поезій, презентація теми.
Тип уроку: урок засвоєння знань.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Повідомлення теми, мети уроку.
II. Мотивація навчальної діяльності.
9 грудня 2013 р. виконується 150 років із
дня народження Б. Грінченко. М. Лисенко сказав, що цей діяч,
«обвівши духовним зором Україну з краю в край, постеріг, зрозумів тяжке її
безпомічне становище – і вирішив оддати життя своє на службу їй, кинувшись
самотужки обслуговувати потреби її духа». Ознайомившись з поезією Б. Грінченка,
ми краще зрозуміємо його роль і місце в історії української літератури.
Слайд № 1.
III. Опрацювання навчального матеріалу.
Лекція з елементами бесіди.
Розгляд літературної спадщини Бориса
Грінченка варто почати з поезії. Саме віршами, опублікованими 1881р. на
сторінках журналу «Світ», Б. Грінченко дебютував як український письменник. Не
можна не згадати висловлювання поета: «Я ніколи не належав до тих поетів, що
весь свій час можуть оддавати пісні. На поезію завсігди я мав тільки короткі
хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної,
наймитської. Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька
молитва — надія. Коли се не додає їй більшої літературної вартості, то все ж,
може, робить її цікавою тому, хто, як я, пережив останні два десятки років з їх
сльозами і надіями і силкувався знаходити іскру світу там, де, здавалося, була
сама темрява».
Поетична спадщина Бориса Грінченка
уміщена в шести збірках: «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською
стріхою» (1886), «Нові пісні і думи Василя Чайченка» (1887), «Під хмарним
небом» (1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903).
Слайд № 2
Ранній період творчості поета позначений наслідуванням мотивів
Т.
Шевченка, І. Манжури, В. Забіли, М. Некрасова.
«Некрасову й Шевченкові» — таку назву має одна з ранніх поезій
Б.
Грінченка, за учнівськими рядками якої відчувається щира захопленість юнака
своїми літературними вчителями. Некрасов, як і Шевченко, став для поета взірцем
громадянського служіння народові й помітно спричинився до становлення його
суспільних і літературно-естетичних ідеалів.
Виразне читання вірша «Некрасову й Шевченкові»
Слайд № 3
Привертає увагу демократизм ранніх поетичних
творів Б. Грінченка, на передній план у яких виходять соціальні мотиви. Лірика
Некрасова й Грінченка має споріднені риси: важка доля народу є провідним мотивом
їхніх поетичних творів.
Слайд № 4
В передмові до збірки «Під хмарним
небом» Б. Грінченко писав: «Невесела книжка: журба та сум та часом поривання
боротися за яснішу долю,— ледве блисне іноді щось веселіше. Не повеселить така
книжка, хіба засмутить читача!
Та не вкрай винен за це і автор! Це
південне наше небо, що повинно було б сяяти живучим сяєвом,— дуже воно вже
нахмарене. А під хмарним небом не заспіваєш веселої пісні...
Колись засміється наше небо веселим
промінням — хоч, може, і не до нас уже. Тоді інші й співи почнуться. А поки —
співаються такі, які можуть бути під хмарним небом...».
Ця передмова проливає світло на соціальні
причини сумних мотивів поезії Б. Грінченка. Та поет не впадає в безнадію, а
висловлює віру в часи, коли полинуть інші співи.
Провідне місце в кожній збірці поезій Грінченка
належить громадянській ліриці.
Слайд № 5
Поет розкриває сумні картини сільського
бідняцького життя, показує, як тяжко добувати шматок хліба. В зображенні
сирітства, безталанної жіночої долі Б. Грінченко сприйняв традиції Т. Шевченка
і М. Некрасова. Виразно відчутні ці традиції у вірші «Шматок хліба»:
І холод, і мряка надворі панує,
А вітер осінній реве і лютує.
Дивлюся: під тином сердешна дитина,
Хлоп’ятко маленьке, — вся в латах свитина, —
Іде-шкутильгає, підходить до хати...
Недавні ще сльози на личеньку знати,
І видко у очіх голодную муку...
«Христа_ ради, хліба!..» Закляклую руку
Хлоп’я простягає: «Не їв ще нічого...».
Від Некрасова поет переймає нарочиту
прозаїчно-розмовну інтонаційність. Поезія близька до некрасовського кола
образів і мотивів.
Від зображення окремих реалістичних епізодів
сільського житія Б. Грінч-енко переходить до ширших реалістичних
узагальнень, зразком чого може бути вірш «Смутні картини». Ліричний герой
переймається спостереженим, сумує, прагне забуття, на яке неможливо здобутися.
Виразне читання вірша «Смутні картини»
Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд, —
Смутнії картини, смутні-невеселі,
А інших не знайдеш ти тут.
Бесіда:
- Яка тема цього вірша?
- Зображення нещасливої долі рідної землі.
- Зверніть увагу на епітети. Вони утворюють
синонімічний ряд до слова «рідна». Якою показує поет Україну?
- Убогою, обшарпаною, смутною, невеселою.
- Що робити, щоб змінити долю рідної землі?
- Працювати.
Виразне читання вірша « До праці»
«До праці» за жанром – вірш-заклик.
Образ праці – найулюбленіший образ лірики Б.
Грінченка. Це джерело й рушій суспільного розвитку, сенс і потреба людського
життя. «До праці» — кредо поета й громадянина. Вірш насичений риторичними
фігурами, в яких виразно звучать спонука до активних дій, віра у світле
майбутнє, яке треба наближати невтомною щоденною працею.
В центрі поетичних творів Б.Грінченка — образ трудівника-хлібороба,
який іноді набуває символічного звучання. Поет розкриває характер багатьох
трударів, показує їх тяжку долю, заковану в неволі силу; таким постає образ
трудівника у поезії «Хлібороб»:
Я убогий родивсь, і в ті дні,
Як вмирать доведеться мені, —
Тільки горе та стомлені руки
Та ще серце, зотлілеє з муки,
Я зложу у дубовій труні.
Не велике я поле зорав,
Та за плугом ніколи не спав.
Що робив, те робив я до краю,
І всю силу, що мав я і маю,
На роботу невпинную клав.
Цей ліричний образ трудової людини ніби
перекликається з ліричним героєм поезії М. Некрасова «Железная дорога»:
Мы надрывались под зноем, под холодом,
С
вечно согнутой спиной,
Жили в землянках, боролися с голодом,
Мерзли
и мокли, болели цингой!
Слайд №6
Мотиви скорботи трудівника звучать у багатьох
поезіях Б. Грінченка. Він описує побут, звичаї бідняцької сім’ї, щоденні
турботи, жорстоку боротьбу за життя. Пером реаліста, знавця народного горя і
нужди поет змальовує жахливі картини, розкриває двері убогих осель, зображує їх
жителів з усіма характерними рисами. В його віршах виразно звучать мотиви
протесту проти гноблення і віра в те, що страждання народне не може бути
довічним. Жалібні мотиви, як у пісні народній, зливаються в єдиний стогін
мільйонів, стають могутнім голосом соціального гніву і протесту. В цьому виявляються
характерні риси художнього методу поета, який не тільки зафіксовує правдиві
картини зубожіння, пролетаризації села в капіталістичних умовах, а й висловлює
мрії про кращу долю, закликає до боротьби за неї. У вірші «Приходить час», який
став народною піснею, Б. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він,
Чи раб похилий, чи боєць —
Хай кожен скаже навпростець!
І де він стане: чи до тих,
Що в путах сковані гидких,
Народ і край свій продають
Панам, що кров із його п’ють, —
А чи до сміливих борців,
Що серед бур похмурих днів
За рідний край, за нарід свій,
За долю-волю йдуть у бій?
Присвячуючи окремі поезії
борцям за волю, Б. Грінченко підносить тему героїчного подвигу, в
романтичному дусі оспівує мужність героїв. З цього погляду вражає вірш «Марусі
Вітровій — мучениці, що спалила сама себе у Петропавловській тюрмі у
Петербурзі».
Тут оспівано героїню-революціонерку Марію
Федосіївну Вітрову (1870—1897) — народну вчительку, учасницю «Групи
народовольців» 90-х років. В грудні 1897 р. її було арештовано в справі таємної
друкарні, в якій друкувалися також і видання петербурзького «Союза борьбы за освобождение
рабочего класса». Царські сатрапи, бажаючи примусити її зізнатися та
видати співучасників, ув’язнили революціонерку в Трубецький бастіон
Петропавловської фортеці, що відзначався особливо суворим режимом. На знак
протесту проти образливих для жінки правил тюремного утримання Вітрова покінчила
життя самогубством.
Мотиви боротьби звучать і в інших поезіях
Б. Грінченка.
У «Весняних сонетах», розвиваючи Шевченків мотив
«чому не йде апостол правди і науки», поет звертається до прийдешнього «співача
правди й волі»:
Чи прийдеш ти? Лежить земля без діла,
Країна вся неначе заніміла –
Чому ж не йдеш? Чому загаявсь ти?
У пейзажних творах Грінченка виразно
прочитується еволюція від просвітницької і романтичної поетики до оновлення
символічної функції образу природи. У ранній ліриці 80-х років XIX ст. домінує
просвітницький принцип соціального контрасту природи, коли позитивно настроєна
тональність пейзажу протиставляється зображенню важкого соціального становища
народу (злидні, голод, непосильна праця), а також властивий романтичній поетиці
психологічний паралелізм. Серед найпоказовіших творів, що ілюструють ці
тенденції ,— поезії «Неначе» і «Вечір». У вірші «Неначе» емоційна
піднесеність пейзажного зображення («сонечко з неба блищить», «весело ліс
шелестить», «пісня дівочая голосно ллється») змінюється на протилежний
настроєвий фон — «люта недоля», «співи — ридання сумні».
Слайд 7
Вірш «Вечір» відзначається емоційною
співзвучністю романтичних пейзажних атрибутів та ідилічного настрою.
У поезії «Ранок» («Сонце вже
сходить на небі високім...») увиразнюється символічне бачення природи: картина
ранкового пробудження природи асоціюється з активізацією душевних сил
особистості і надією на відродження суспільства
У багатьох своїх творах Б.Грінченко
відбив опозиційні настрої проти царизму, зокрема настрої незадоволеного
селянства. Найвиразнішими з цього погляду є сатиричні твори.
Слайд №8
Ще 1893 року Б.
Грінченко
написав сатиричну поезію
«Гармонія», в якій говорив, що піп і поліцай російський
«народ в заліза у тяжкі взяли й любенько порядкують…»
Кожен з них ретельно служить царизмові:
Цей молитви співа й побожно
Благословля народ хрестом,
А той шмагає на всі боки
Людей довжезним батогом.
У вірші «Російським лібералам» сатирик нещадно
викриває лібералів, які прислужують реакціонерам:
Гнучко ляскає батіг, —
Ви ж гнете покірно спини
Вбогодухії сини...
А в поезії «Українець» Б. Грінченко
висміяв українських лібералів-«патріотів», які вихваляють Україну за сало та
галушки, одягають вишивані сорочки, проголошують промови і проливають за народ
«ложку сліз», щоб приховати свою вовчу вдачу.
Гостро звучать в сатирі Б. Грінченка і
антицерковні мотиви. Церква і царизм у повній згоді виробляють заходи гноблення
народів. Зокрема, в сатирі «Людський вік» говориться про нерозривний союз «царя
небесного» з «царем земним»: обидва вони «втинають віку» людині «і війною і
тюрмою».
Але чи не найгострішим серед його
політичних сатиричних творів є «Маніфест», в якому висміяно царський жовтневий
маніфест.
Сатирик викриває лицемірство царя, що доручив
міністрові внутрішніх справ Булигіну виробити проект скликання Державної думи:
«Піддані вірні! до вас
Палаю я любов’ю...
Се для порядку, — не зо зла, —
Я злив столицю кров’ю».
Сатира «Маніфест» своєю гострою, їдкою іронією
не поступається перед написаними на цю ж тему сатиричними творами В. Самійленка
(«Дума-цяця») та О. Маковея («Сидять пани над Невою»). Сатиричні поезії Б.
Грінченка увійшли до безсмертної спадщини демократичної української сатири.
Висновок
Вся літературна діяльність Б. Грінченка
позначена невтомним прагненням знайти шлях до серця читача, вплинути на
розвиток його свідомості, громадської гідності. Письменник, виступаючи в
багатьох жанрах, зазнавав і перемог, і поразок. Але його твори сповнені
глибоким гуманізмом, патріотичним почуттям. В них відображено тяжкі часи
минулого лихоліття, соціального і національного гноблення народу. Письменник із
болем у серці говорив про «смутні картини» своєї сучасності і вірив у ті часи,
коли «радісний спів поллється по світові скрізь», коли народ звільниться від
віковічної неволі.
Слайд №9
IV.Закріплення й узагальнення вивченого.
Літературний диктант
1. Хто назвав
Бориса Грінченка «робітником без одпочинку»?
(Іван Франко)
2. У якому віці Б.
Грінченко прочитав Шевченків «Кобзар»?
(13 років)
3. У якому журналі
з’явився перший вірш поета?
(У львівському журналі «Світ», 1881р.)
4. Який
образ був найулюбленішим у ліриці поета?
(Образ праці)
5. Яких
тем торкається Б. Грінченко у своїх віршах?
(Трагедія рідного краю, життя селян, зображення
сирітства, зображення жіночої долі, присвята борцям за волю)
6. Кого
наслідував ранній Грінченко-поет?
(Т. Шевченка, М. Некрасова)
7. Яку
роботу Б. Грінченко можна вважати пам’ятником йому?
(4-томний «Словарь української мови»)
8. Яка
лірика є провідною в поезії Б. Грінченка?
(Громадянська лірика)
9. Які
збірки поезій Б. Грінченка вам відомі?
10. Як
ставився Б. Грінченко до своєї поетичної праці?
(«Моя пісня – то мій робітницький одпочинок»)
11. Який вірш Бориса Грінченка вам сподобався
найбільше?
12. Доведіть, що діяльність Б. Грінченка була
багатогранною.
(Він був письменником, фольклористом,
етнографом, критиком, публіцистом, лексикографом, педагогом, видавцем).
V. Рефлексія. Підбиття підсумків уроку.
Бесіда
- Що допоміг вам з’ясувати сьогоднішній урок?
- Що для вас було найцікавішим?
- Які моральні уроки подає творчість Б.
Грінченка?
VI Оцінювання.
Домашнє завдання. Письмово довести або
спростувати тезу: «Грінченко не був переспівувачем відомих сюжетів, а піднімав
нові теми, висвітлював злободенні питання сучасності» (Іван Пільгук).
Література
1. Грінченко
Б. Твори в двох томах.—К., Видавництво Академії наук УРСР, 1963.
2. Пільгук
І. Літературно-критичний нарис «Класична спадщина Бориса Грінченка».—К.,
Видавництво Академії наук УРСР,1963.
3. Погрібний
А. Життя і творчість Бориса Грінченка. Дивослово.-1994.-№ 3.
4. Титаренко
Ю. О., Полулях Н. С. Українська література.10 кл.: Розробки уроків.—Х.:
Видавництво « Ранок», 2012.- ( Профільна школа).
5. Українська
література: підруч. для 10 кл. ЗНЗ (профільний рівень), Г. Ф.
Семенюк (та інші) – К.: Освіта, 2010.
***
Урок 2.
Урок літератури в 11 класі.
Тема уроку: Література рідного краю. Творчість
С. Грабаря.
Біографія. Лірика.
Мета:
- ознайомити учнів із творчістю київського
поета, його лірикою, викликати в них інтерес до його творів, заглибитися у
зміст віршів поета;
- розвивати вміння учнів орієнтуватися в
прочитаному і аналізувати ліричні твори;
- виховувати духовність, людяність, повагу до
високих людських почуттів.
Обладнання: книжкова виставка, фотографії поета.
Тип уроку: комбінований (урок - конференція).
Хід уроку:
1. Повідомлення теми і мети уроку
2. Вступне слово вчителя.
Сьогодні ми перегорнемо одну із цікавих сторінок
літопису нашого краю, в якій мова піде про талановиту людину Сергія
Володимировича Грабаря.
Розповідь про його життя ми подаємо як інтерв’ю.
- «Кореспондент»: Сергію Володимировичу, ви
автор багатьох збірок. Серед Ваших творів є вірші, новели, сонети. Що це за
збірки?
- С. Грабар: Поетичний доробок
достатньо великий:
- збірка сонетів «Натхнення» 1999 р.;
- книга новел «Від першої особи» 2000 р.;
- збірка сонетів «Пелюстки надії» 2002 р.;
- збірка новел «Стан душі» 2004 р.;
- збірка поезій «Твоє ім’я» 2006 р.;
- книга мініатюр «Сецесії» 2007 р.
Талант С. Грабаря проявив себе у багатьох
царинах культури. Він поет і новеліст, блискучий перекладач і публіцист.
Тільки той може привернути увагу, котрий
володіє своєрідністю голосу й манери, котрий, як любив висловлюватися І.
Франко, «має свою фізіономію». Серед київських поетів, що прийшли в літературу
в 90-х роках, таким є
С.В. Грабар.
- «Кореспондент»: Про життя С. Грабаря можна
говорити багато, а можна і двома словами: жив і писав.
Сергій Володимирович почав друкуватися ще
в роки навчання у КДПІ
ім. М. Драгоманова (тоді ім. М. Горького). З
того часу з’явилися його вірші і новели, сонети і статті.
Він працював редактором у видавництві «Наукова
думка», заступником головного редактора часопису «Пам’ять століть», щорічника
«Історичний календар, альманаху «Український Богослов».
Нагороджений орденом Св. Рівноапостольного князя
Володимира Вели-кого ІІІ ступеня, орденом Св. Архістратига Михаїла та медаллю
«2000-ліття Різдва Христова». Лауреат премії Івана Огієнка в області
літератури.
Його книги перекладались хорватською,
азербайджанською, сербською, грузинською, литовською, турецькою мовами.
Пане Сергію, що для Вас Київ?
- С. Грабар: Київ для мене – це
вранішня роса; це подих, що живить, надає сил, надихає; це кохання, перше і
останнє; це літопис життя. Це дитинство у Рильському провулку, що в самому
серці Старовинного Києва. Перші спогади про подвір'я Софійського собору, де ми
шукали й знаходили маленькі пелюстки сусального золота й ховали його – наш
перший скарб. Це й таємниці Володимирської гірки, сьогодні спаплюженої та
знівеченої, нi, навіть не сьогодні, а ще наприкінці 70-х минулого вже століття.
I вічність Старокиївської гори, бо звідси «пішла земля Руська». I жива, ще не
захована в бетон piчкa Либідь, яка вміла так розливатися, що затоплювала перші
поверхи на Ямській, де народився мій прадід. I наші купання в ній, i знайдений
скарб: жерстяна коробка з двома царськими монетами та пісенником XIX ст. Що для
мене Київ? Є така планета – Земля. Є така країна – Україна. Є таке місто –
Київ. I все це моє!
- «Кореспондент»: У Вашій сім’ї
хтось, окрім Вас, займався літературою?
- С. Грабар: Моя сім’я не була
поетичною. Мати працювала В Дніпрорадгоспі, а батько – військовий. Але це були
інтелігентні, високоосвічені люди. І, напевно, щось було закладене генетично.
Учитель: Сьогодні ми познайомимось не тільки з
життєвим, а й з творчим шляхом поета.
Є одна прикмета в портреті С.В. Грабаря. Поряд з
усмішкою на його обличчі, в погляді очей поселилась лірична задума і легка
зажура. Він – обдарований лірик.
«Літературознавець»: С.В.Грабар черпає натхнення
в поезії В. Сосюри,
М. Рильського, Л. Костенко. У збірці «Твоє ім’я»
автор розкриває перед нами світ, сповнений шепотів, шелестів, яблуневих
пелюсток, ніжних поглядів – світ кохання. Вивірені іспитами на істинність,
історії кохання додають трохи світла i тепла до нового плину буденності.
«Актор» виразно читає вірш поета:
Відгукнись серед світу мовчання,
Словом праведним душу зігрій.
Срібним небом в усмішці твоїй
Віддзеркалює тихе світання.
Випромінює начерк малюнку,
Заколисує легкий хорал.
Передзвін – кришталевий бокал
До вінчання запрошує юнку.
Поцілунком – цим дотиком сонця,
Розтопи заґратований лід.
На вустах відбивається слід
І шукає кохане віконце –
Теплих, сповнених вічності літ.
«Літературознавець»: С. Грабар написав цілу
книжку поезій про найвищі почуття людини, задивленої в очі коханої, задивленої
в себе i в навколишній світ, задивленої заради тільки того, щоб побачити i в
своєму серці, i в барвистих людських світах відблиск світла душі тієї єдиної,
якій присвячує свій доробок. Основну тему та головну ідею цієї його книжки
можна безпомилково називати «Освячення Любові». Просто, як саме життя. I так
само не просто.
Автор облюбував собі форму сонета. Збірка
сонетів «Пелюстки надії» - продовження філософської розмови про проблеми
духовного становлення людини. В книжці йдеться про кохання й роздуми, пошуки
відповіді на од-вічне питання: що таке щастя?
Сонет прийшов до нас із глибини віків. Особливої
популярності він набув у епоху Відродження.
Італійські словотворці-генії Данте Аліг’єрі
(1265 - 1321), Франческо Петрарка (1304 - 1374) – принесли цій
елітно-витончений поетичній формі всесвітню славу.
В епоху Пізнього Відродження сонет достойно
утверджував великий англійський драматург і поет Вільям Шекспір (1564 - 1616).
Сонет – це ліричний вірш, який складається
з чотирнадцяти рядків п’тистопного або шестистопного ямба
«Актор» читає сонет :
Тобі казали, що ти є Мадонна –
Великий витвір Матінки-Землі?
Курличним летом спраглі журавлі
Принесли звістку – сповістили дзвонно.
На все життя тобі, богине, тронно
Слова, дарунки, вірні королі.
Лиш дихання захмариться на склі.
І втратить сік отруйний беладонна.
Тобі казали?.. Тішиться Надія.
Любов хвилює. Віра
береже. 1)
Магічне плетиво – Фернан Леже
Тобі полишив райдужне весілля.
Над світом чар відлунює бездонно:
Тобі казали, що ти є Мадонна?..
1)Фернан Леже - французький живописець і скульптор,
майстер декоративного мистецтва.
Аналіз сонета:
1. Яка тема вірша?
2. Які художні засоби використовує поет?
(риторичне запитання; авторські
неологізми–дзвонно, тронно; метафори – тішиться надія, віра береже).
Заключне слово вчителя: С. Грабар весь у своїх
віршах і сонетах. У його творах краса як абсолютна цінність життя – провідний
мотив творчості. Ви відкриєте ще багато цікавого в творах С.Грабаря. Тому
читайте, шукайте і насолоджуйтесь музикою слова цього майстра.
Домашнє завдання: перечитати поетичні твори
С.Грабаря.
Тема уроку: Література рідного
краю. Творчість С. Грабаря
Біографія. Новели.
Другий урок
Мета:
- ознайомити учнів із новелами С. Грабаря,
звернути увагу на притчевість новел поета, заглибитися у зміст творів;
поглибити знання з теорії літератури;
- розвивати вміння учнів орієнтуватися в прочитаному і аналізувати ліричні
твори;
- виховувати духовність, людяність, повагу до високих людських почуттів.
Тип уроку: комбінований – семінар з елементами
доповідей, бесіди
Обладнання: твори, фотографії поета.
Хід уроку.
Новели С. Грабаря притчові
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.
1. Вступне слово
вчителя.
- Сьогодні
ми познайомимося з книгою новел С. Грабаря «Від першої особи».
Страждання, терпіння, кохання, смуток, надія –
вічні теми, вічна спроба знайти відповідь на вічні запитання – така
проблематика книги новел С.Грабаря «Від першої особи».
Новели С. Грабаря притчові
Притча - короткий фольклорний або
лiтературний розповiдний твiр повчального характеру, орiєнтований переважно на
алегоричну форму доведення змiсту етичних цiнностей буття.
Новела - невеликий за обсягом прозовий
епiчний твiр про незви-чайну життєву подiю з несподiваним фiналом,
сконденсованою та яскраво вимальованою дiєю.
2. Читання
новели «Земля крові»
Як я сюди прийшов? Не пам’ятаю.
Що за місцевість? Відразу і не зрозумієш.
Так, так -- це Акелдам -- "земля
крові", як вони її в Галілеї називають.
Цвинтар, де ховають подорожуючих. Мабуть,
недарма я сюди зайшов. Я і є подорожуючим у цім світі. Все життя був самотнім,
нікому невідомим, нікому непотрібним. І раптом Ісус покликав мене до себе,
повів за собою. Я взагалі не з цих місць, з півдня, з міста Каріот.
Нас всього дванадцять було, кого він покликав.
Всі місцеві, в основному рибалки, прості люди. І я серед них. Ніби-то всі
разом, але все одно я самотній. Не те, щоб вони мене якось цурались, ні. Але
чужий я тут. Ось тільки Ісус мене поважав надзвичайно, скарбником зробив. Вони,
ці галілеяне, все його царем своїм хотіли зробити, вони не бачили його
справжньої величі. Це не просто людина, це Месія -- Спаситель. І в цьому його
головне призначення. А вони надто приземлено на все дивляться -- царем.
Хоча можливо, вони і праві були. Ситуація
складалась на їхню користь. Іудея такої кількості людей ще не бачила. І все
йдуть і йдуть -- послухати, почути. Можна було б на хвилі народній, у день
Пасхи підняти людей. Недарма первосвященники захвилювались.
Знаю, знаю, до кожного з нас дванадцяти
приходили їхні агенти, все прохали місце підказати, де Ісус сам буде, і гроші
за це пропонували -- правда, мізерні 30 срібних монет.
Думаю, кожен з 12 їх взяв, а може, тільки я
один, та ні, мабуть, всі похитнулись, бо гроші є гроші. Взяти, а там можна і не
виконувати їхнє завдання.
А Ісус все знав, недарма, коли ми всі разом
обідали, сказав, що один з нас його зрадить. Ох, як всі захвилювались.
-- Ні, -- кажуть, -- цього не може бути.
-- Хто це?
Ісус тільки пошепки Іоану натякнув про мене. А я
почув, бо поруч сидів, тому першим і поспішив вийти.
А потім в Гефсіманському саду не збирався я його
цілувати, просто хотів попередити, що за мною військові йдуть Ісуса
заарештувати. А він голову нахилив і сам поцілував мене, прощаючись.
Ось тоді я і зрозумів, що накоїв. Ні, не
зрозумів, мабуть, до кінця і тоді, а потім, коли біг сюди, не бачачи дороги?
Акелдам -- "земля крові", крові, яка
буде сочитись з ран Ісусових.
Що я картаю себе: коли зрозумів? Зараз і
зрозумів, бо інакше не згадував би все це. Немає мені місця на цій землі.
Зрадник я.
Мій пояс -- Якесь дерево. Цього
достатньо. Земля крові.
3. Бесіда
- Яка
тема цієї новели?
- Чому
автор вирішив звернутися до образа Ісуса Христа?
- Чому
збірка має назву «Від першої особи»?
(ми стаємо ніби учасниками подій. Це через наше
життя проходить образ Ісуса Христа).
- У
чому актуальність новел С. Грабаря?
(Прочитавши ці новели, ми замислюємося над тим,
як ми живемо зараз: духовно чи бездуховно? Що відбувається з нашою країною, з
нами? Чи стали люди іншими: благородними, чесними, милосердними? Чи залишилася
у наших серцях любов?)
Учитель: Притчі С. Грабаря – це не просто
тексти, не просто розповіді. Кожна притча навчає, в ній закладена певна правда,
певний урок, маленький або великий закон Миру, у якім ми живемо. Його слово
потрапляє прямо в серце. Ці новели (мініатюри) допомагають подорожувати по
Світу усвідомлено й радісно.
ІІІ. Підбиття підсумків уроку.
Слово вчителя.
Досліджуючи життєвий шлях і творчість Сергія
Грабаря, ми відкрили для себе прекрасного митця України, поета широкого
таланту, людину щедрої душі, громадянина.
Грабар, наслідуючи традиції своїх попередників в
жанрі інтимної лірики, пішов далі своїх попередників і заявив про себе, як
обдарованого митця в своєму особистому ставленні до речей.
Ми відкрили для себе прекрасний, неповторний
талант. Глибина його доробку С. Грабаря невичерпна. В його душі горить
вогник незгасний.
Талант його в дорозі до читача. Україна ще почує
голос свого сина.
Домашне завдання. Усний твір-роздум на тему:
«Про що ви спитали б у С. Грабаря, якби зустрілися з ним?»
Дуже цікаві і змістовні уроки.
ВідповістиВидалити