Ludmila: Шкільна газета

Деякі з номерів газети нашої школи:

1.

Січень, 2013 р. №1(05)

Не для школи, а для життя ми вчимося.

У цьому номері:

1. До нас завітала Тоня Матвієнко…

2. Конкурси, олімпіади, МАН.

3. Як ми ліпили сніговичка.

До нас завітала Тоня Матвієнко…

У четвер, 17 січня, до нас завітала Антоніна Матвієнко – українська дівчина-зірочка з неповторним і дуже приємним голосом. Хто ж вона – Антоніна Петрівна Матвієнко ?

Тоня Матвієнко народилась 12 квітня в м. Києві. Батько - Петро Гончар, відомий художник, директор Національного центру народної культури музею Івана Гончара, мати - Ніна Матвієнко народна артистка України, Герой України. Звісно, творча атмосфера родини не могла не впливати на Тоню. Пісня і музика з самого дитинства прокладали майбутню долю. Маленька Тоня завжди мріяла і знала, що буде співачкою. І вже у 1991 році разом з мамою їде на гастролі у США, де і починається її творча кар’єра.В одинадцять років (1992 р.)співала на Майдані Незалежності – відкривала концерт гімном «Ще не вмерла Україна». Першою роботою була посада співачки у Художній галереї. Наприкінці 2006 р. вирішила стати естрадною співачкою і пішла на прослуховування до керівника київського ансамблю «Камерата» Валерія Матюхіна. У «Камераті» співає і Ніна Матвієнко. Після прослуховування Матюхін пожартував: «Матвієнко звільнена – Антоніна прийнята». У 2007 р. записала свою першу пісню «Не метелиця лугом стелиться». У 2011 р. - бере участь у конкурсі "Голос Країни", де посіла друге місце. Володіє дуже мелодійним голосом, здебільшого співає у народному стилі українською мовою.

Про візит Тоні ми дізналися заздалегідь,спочатку на зустіч зі співачкою хотіли прийти декілька класів, але  прийшла вся школа.

    Коли Тоня зайшла в зал, то всі аплодували стоячи, Антоніні це сподобалося. Вона декілька разів заспівала та відповідала на наші питання. Під кінець зустрічі сказала,що було стільки подарунків і приємних сюрпризів , немов на день народження. Справді подарунків було багато: і відеопривітання, і танці, і співи, і навіть портрет, який наша школа подарувала  Тоні .

   Після концерту вона  дала автографи та сфотографувалася з тими, хто бажав.

Нам ця зустріч дуже сподобалася, побільше  таких людей ми хотіли б бачити у стінах рідної школи.

                                                                                          М. Бурлак, учень 9-А кл.

Ексклюзивне інтерв`ю з фіналісткою талант-шоу «Голос Країни»

Антоніною Матвієнко.

(Журн.)- Радо вітаємо Вас у нашій школі!

(А.М.) – Дякую за теплу зустріч.

(Журн.)- Антоніно, скажіть, чи чули Ви коли – небуть докори через

те, що Ваш голос дуже схожий на голос вашої мами?

(А.М.)- Це не докір, але казали ,що я копіюю її голос.

(Журн.)- Я знаю , що у Вас є брати – Андрій і Іван. Чи підтримували Вас під час участі в «Голосі Країни»?

(А.М.)- Вони мене ,звичайно ,підтримували. Андрій від хвилювання схуд на декілька кілограмів.

(Журн.)На « Голосі Країни» Ви казали , що мріяли вийти заміж за Олександра Пономарьова , це правда?

(А.М.)- Це була моя мрія, коли мені було 15 років (сміється), а зараз вже ні.

(Журн.)-Я знаю,що ви брали участь у виставі театру «Lamama», вистава мала назву «Скіфські камені». Чи важко Вам було перевтілюватися?

(А.М)- Так, мені було важко. Тому що для мене це було незвично, я ніколи цьому не навчалась. Для мене це було цікаво, бо я завжди хочу розвиватися.

(Журн.)- Дякую Вам за цікаву зустріч! Завітайте до нашої школи ще раз!

Медведська Кристина 9-а клас

***

Конкурси, олімпіади, МАН.

Інтерв`ю з учнями, які брали участь у районних олімпіадах та захисті МАНівських робіт.

(Журналіст) – Чому ти вибрав саме біологію для участі в олімпіаді?

(Святослав Циганов. учень 9-а классу, ІІІ місце в районі) – Біологія -- мій найулюбленіший предмет.

(Журн.)- Тобі було важко ?

(С.Ц.)- Ні, зовсім не важко, для написання усієї роботи було виділено достатньо часу.

(Журн.)- Не зупиняйся на досягнутому. Успіху тобі!

(Журн.) – Ти писала МАНівську роботу з історії України?

(Довга Інна, учениця 9-а класу, І місце в районі) – Так, тому що історія України-- дуже цікавий предмет.

(Журн.) – Чи буде твоє майбутнє пов`язано з цією наукою?

(Д.І.)- Мабуть, ні.

(Журн.)- Вітаю тебе з перемогою, хай щастить!

(Журналіст) Чому саме з української літератури ти писав МАНівську роботу?

(Бурлак Коля, учень 9-а класу, ІІ місце в районі)-Мені дуже подобається ця наука, а особливо тема, яку я обрав. Я вже не перший рік вивчаю творчість відомих українських письменників, минулого року я писав про Г. Сковороду , а зараз-- про І.Вишенського, мені це дуже цікаво

(Журн.) -Чи важко було захищати МАНівську роботу?

(Б.К.) -На шкільному етапу ні, але в районі, коли повна аудиторія дивиться тільки на тебе і ти нікого не знаєш, стає трохи не по собі, але, на мою думку, я гарно захистив свою роботу

(Журн.).Чи будеш ти продовжувати займатися науковими дослідженнями?

(Б.К.) -Так,це дуже цікаво,але виключно як захоплення ,не думаю, що моя робота буде пов'я зана з літературою. У майбутньому я мрію стати програмістом.

(Журн.) – Вітаю тебе! Чому ти вибрав саме українську мову для написання МАНівської роботи?

(Кепко Андрій учень 10-а класу, ІІ місце в районі, учасник міського етапу )- Я дуже люблю рідну мову. Це мова наших пращурів, і кожен справжній українець повинен знати і любити величну українську мову.

(Журн.)- Чи подобається тобі займатися науковою діяльністю?

( К. А.)- Так. Це розвиває інтелект, вчить працювати із додатковою літературою, організує.

(Журн.) –Привіт! Ти багато читаєш?

( Шиленко Петя учень 10-а класу)- Так, тому і вибрав для написання МАНівської роботи українську літературу.

(Журн.) – Тобі було важко?

(Ш.П.)- Ні, було доволі- таки просто , як на мене . До питань , які задавало мені журі, я гарно підготувався.

( Журн.)- Якою була тема твоєї роботи?

( Ш.П.) Тема цікава: « Вплив філософських поглядів Транквіліона-Ставровецького на погляди Г. Сковороди».

(Журн.) – Дякую , на все добре!

(Журн.) Катя! Ти перемогла в усіх олімпіадах і конкурсах, у яких брала участь: посіла призові місця на районному етапі на олімпіадах з української, російської, англійської мов, з історії, перемогла на міському етапі на олімпіаді з української мови і в конкурсі ім. П. Яцика. У цьому ж конкурсі змагалась на республіканському рівні! Тобі було цікаво цим займатися?

( Свиридова Катя, 10-А кл.)- Так, цікаво, тому що ці предмети мені подобаються і легко даються. Іноді було важко, іноді—ні, але я збираюсь продовжувати поглиблено вивчати предмети гуманітарного циклу.

(Журн.)- Вітаю тебе з перемогами!

Як бачите, в нашій школі навчається багато розумних і талановитих учнів.

Медведська Кристина 9-а клас

***

Ми ліпим сніговичка, або як ми українську мову вчили

У середу у нас, як завжди, пара з української мови. Ми сидимо,пишемо і пишемо. Нарешті ми зробили все, що треба було зробити за цей урок. І тоді Людмила Владиславівна запропонувала першій групі піти на вулицю та зліпити снігову бабу. Усі підірвалися та стали одягатися…Я один сидів і думав: « Що це?Жарт?» Але коли одягатися почала наша улюблена вчителька, я вскочив, накинув на себе куртку та побіг з хлопцями на вулицю. Христина на радощах почала підривати петарди, хто бігати,а хто кидати сніжки.

Емоції переповнювали. Ми вирішили зліпити снігову бабу з того боку, куди виходять вікна нашого кабінету. Коли ми прийшли на місце, то трохи розчарувалися, бо, як виявилося, сніг не ліпиться. Людмила Владиславівна з похмурим виразом обличчя сказала нам, щоб ми йшли до класу…Але усі почали намагатися ліпити. Згодом, коли стало зрозуміло,що велику снігову бабу ми не зліпимо, ми почали робити казна-що: хто бігати, хто кидатися сніжками, а Христина підривала петарди. І тут знову голос Людмили Владиславівни: «Якщо ви не ліпите снігових баб, то ми йдемо до класу!!!» З цієї секунди

сніговички почали ліпитися, як скажені. .Коли ми нарешті зліпили снігових баб, то поставили їх під вікнами нашого кабінету. Ми фотографувалися біля них, і нам було весело…
Потім я підняв голову і побачив іншу частину нашого класу, які вчили українську мову. Вони дивилися на нас із заздрістю, бо не дуже часто ми виходимо погуляти на мові,та ще й на сьомому уроці… Фесенко, як завжди, посміхався, Колмиков дав волю сльозам і почав плакати,а невгамовна Христина бігала зі своїми петардами.

Нарешті, коли ми прикрасили наших сніговичків новорічними прикрасами, перша група 9-А класу назвала це диво на честь нашого класу…Це ще не кінець!І це не головне,найголовніше те, що ми цього дуже напруженого дня змогли підняти настрій собі та нашому найкращому та найулюбленішому класному керівникові!!