Позакласна робота.

                                         Позакласна робота

    Тема, над якою я працюю, « Розвиток творчих здібностей учнів в умовах середньої загальноосвітньої школи. Працюю за певною системою.

     За допомогою цієї системи я намагаюсь виявити здібності учнів у різних видах діяльності. Мету своєї роботи вбачаю у тому, щоб виховати  високоморальну, соціально активну особистість. Вважаю, що моральна культура та соціальна зрілість є дуже важливими складниками життєвої компетентності сучасної молодої людини. Виховну роботу спрямовую на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя.

    Наприклад, клас, у якому я працюю класним керівником, клас з поглибленим вивченням української мови та літератури. І ми вирішили, що це буде клас журналістів. Результатом цього методу проектів став випуск газети « Школа рідна моя» .

    Ми збираємо матеріал, беремо інтерв»ю, фотографуємо. Потім робимо ескізи, наброски майбутньої газети. Це цікавий творчий проект. Однією з найбільш перспективних методик, що сприяють формування  в учнів життєвих навичок соцільної активності вважаю проектну виховну  технологію. Вона є одним із провідних засобів перетворення школи із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію. Проблему для проекту беремо з реального життя, таку, що має значення для самих дітей і для багатьох людей. Для вирішення цієї проблеми учні повинні використати ті знання, що вони мають, і набути нових.

    Мені, як класному керівнику, приємно спостерігати, як  зростає їх активність, вміння самостійно розподіляти обов’язки, спільно працювати у колективі, брати на себе відповідальність і доводити справу до кінця. Я переконалась, що використання в педагогічній практиці методу проектів навчає дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей. Діти набувають здатності прогнозувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

         Та головним завданням використання методу проектів у виховній роботі  я вважаю набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формуваня певних навичок поведінки, стилю життя.

Наступний напрямок роботи — культурно-мистецькі акції. Багато років я була керівником шкільного театру і команди КВК. До складу брала переважно учнів зі свого класу. Серед них є і актори, і сценаристи, і художники. Для театральних вистав діти самі робили декорації.елементи костюмів. Ми виступали не тільки в школі, а брали участь в районних змаганнях.

Діти проявляють велике бажання виступати на сцені,а я намагаюсь їх підтримувати в цьому.

   Активну участь бере 9-А клас у спортивних змаганнях, які проводяться як у школі, так і в районі. У цьому році діти із задоволенням грали в Квест, в Зірницю. Серед учнів класу є футболісти, борці, легкоатлети. Вони вміють боротися за перемогу, підтримують один одного. Довго і старанно ми готувалися до гри « Зірниця». В результаті 9-А не осоромив школу, яку представляв на цих змаганнях.

Діти дуже люблять малювати, робити різні поробки. Ми використовуємо ці дитячі здібності під час різних конкурсів, в оформленні класного куточку, в

 оформленні кабінету. Вважаю, що дитина змалку повинна жити в оточенні прекрасного. Тому намагаюся створити у класному приміщенні затишок, комфорт, чистоту. Велику увагу приділяю естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів. Прагну створити таке виховне середовище, у якому кожен з моїх вихованців зміг би проявити і розинути свої індивідуальні здібності, у тому числі художньо-естетичні.

Під час створення герба класу розгорілась дискусія, тому що було запропоновано декілька варіантів. Зупинилися на тому. Який є символом нашого класу, класу журналістів.

    Учні класу беруть активну участь у творчих конкурсах. Одним із пріоритетних своїх завдань вважаю виховання духовної культури учнів. Намагаюсь збагачувати їх духовний світ, залучаючи до дослідницької і творчої діяльності у різних галузях мистецтва, привчаю школярів до культури спілкування. Мої вихованці люблять читати, є постійними учасниками і призерами шкільного етапу всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України».  У районному конкурсі « Найкращий читач України» наша учениця стала призером.

      Здібності дітей проявляються і в гуманітарному напрямку. Призові місця у районному конкурсі на кращий твір про вчителя посіли саме учні 9-а класу.

       Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентноздатної  особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці.

Учні не байдужі до таких справ як благоустрій мікрорайону.

                Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формую  через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури  (під час екскурсій, в ході пізнавальних годин), організацію класних виставок, участь у шкільних і міських заходах естетичного спрямування. Діти відвідали Національний художній музей, музеї Києво-Печерської лаври, Музей води, етнографічний музей «Українське село», музеї письменників, тощо.

          Одним із важливих чинників створення виховного простору, який  сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.  

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямованна на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

   Клас має реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю. Староста класу та помічники старости класу обираються на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито, кожен учасник ділиться своїм баченням розвитку колективу. Вкінці кожної чверті актив класу звітує перед усіма учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування класу виявилась результативною: учні активно включаються у життя класу і школи, вчаться працювати разом, організовувати цікаві заходи і брати на себе відповідальність.

Структура самоврядування класу перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення. Розширюється коло учасників. Учні класу є активними учасниками шкільного парламенту.

 Без сумніву, школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю. Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдасться плідно впливати на розвиток особистості дитини, розв’язувати актуальні виховні завдання.

        Виходячи з цього, вважаю одним із найактуальніших напрямів роботи класного керівника сучасної школи налагодження дієвого взаємозв’язку і ефективної співпраці з батьківською громадськістю.       Моя система роботи з батьківською громадськістю включає в себе такі напрямки:

-         вивчення виховного потенціалу сімей;

-         підвищення рівня педагогічної культури батьків;

-         безпосереднє залученню батьків до навчально-виховного процесу;

-         вироблення єдиного виховного впливу на дитину з боку батьків і школи.

        Виховання дітей в сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається внутрішньо притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів. Тому завжди розпочинаю свою роботу з новим колективом із вивчення сімей учнів.

Вивчення родин учнів відбувається за певною програмою (див. додаток) і має охоплювати такі сторони:

1. Загальні відомості про родину (склад родини; вік, освіта, професія батьків; побутові та санітарно-гігієнічні умови життя родини; матеріальне забезпечення)

2. Інформація про родинне виховання (виховна спроможність і виховна активність батьків; громадська спрямованість родинного колективу; психологія родинних стосунків; наявність куточка школяра; дотримання дитиною режиму дня; робота батьків над формуванням загальної культури школяра, розвитком  його здібностей; використання вільного часу, культура дозвілля; ставлення батьків до школи; хто із членів родини здійснює найбільший виховний вплив на учня).

    При вивченні виховного потенціалу сім’ї використовую комплекс прийомів і методів: відвідування учнів удома, спостереження, бесіди, анкетування, тестування. Вивчення сім’ї передбачає глибокий всебічний аналіз як позитивних, так і негативних особливостей. Але виявлення позитивного і його розвиток має домінувати у процесі становлення стосунків виховної взаємодії педагогів і батьків.

         Найбільш поширеною формою роботи з батьками, яку я використовую з метою зростання педагогічної обізнаності батьків, є батьківські збори. Їх проводжу систематично, не рідше 2 разів у семестр. Причому практикую проведення комбінованих батьківських зборів, на яких обговорюю різні сторони роботи з батьками, у тому числі піднімаю актуальні проблеми виховання та навчання дітей. Зокрема, тематика батьківських зборів включає проблеми адаптації школярів до навчання у школі, психологічні особливості учнів підліткового віку, попередження насилля в сім’ї та дитячих колективах, здоровий спосіб життя, формування пізнавальної активності учнів, прагнення до самоосвіти та інші.

        На батьківських зборах, які проходять у нашому класі, присутні практично всі батьки. Досвід моєї роботи переконує, що для того, щоб домогтися регулярної присутності всіх батьків на зборах, потрібно просто зробити їх цікавими для батьків. Адже причини, через які батьки ігнорують відвідування школи, часто співпадають. По-перше, кому з батьків приємно йти слухати привселюдно про свою дитину погане? По-друге, сценарій цих зборів дуже часто однаковий, і не хочеться витрачати дорогоцінний час, щоб вкотре послухати те, про що можна довідатись із запису в щоденнику. Тому я вже давно відмовилась від формального характеру батьківських зборів, які присвячуються, як правило, підбиттю підсумків успішності за чверть та вирішенню господарських питань.

           Але щоб використати у повній мірі пізнавально-виховної можливості батьківських зборів, які можуть стати ефективними уроками родинного виховання, доводиться прикласти чимало зусиль.

          Визначити тему зборів, яка буде цікавою і корисною для всіх батьків, не так просто. У цьому мені допомагає анкетування батьків, проведене заздалегідь. У анкеті передбачаю питання, які проблеми виховання хвилюють батьків, яка інформація їм потрібна та яку допомогу у вихованні дітей вони можуть надати школі.

Практикую запрошувати на батьківські збори вчителів, які викладають у моєму класах. Такі виступи вчителів – предметників допомагають батькам краще ознайомитись із особливостями тих чи інших предметів, вимогами програми, змальовують реальну картину підготовки учнів до уроку та якості їх роботи на самому уроці. Але, слід пам’ятати, що така бесіда батьків з вчителями повинна бути конструктивною, не зводитись до взаємних зауважень і  претензій, а сприяти спільному виробленню шляхів вдосконалення навчальної діяльності учнів.

       Звичайно, основна роль у підготовці батькіських зборів належить класному керівнику. Готуючись до зборів, заздалегідь складаю їх порядок денний майбутніх. Для прикладу, він може бути такий:

1. Інформація загального характеру (досягнення й перспективи розвитку школи, важливі події в житті школи,  майбутні заходи тощо, повідомлення про виконання рішень попередніх зборів.

2. Аналіз розвитку дітей за певний період (особистісні зміни, навчальна діяльність: рівень мотивації, досягнення, проблеми) .

3. Обговорення конкретної проблеми

   1) Психолого-педагогічні проблеми (виділяється наявна проблема; визначаються причини її виникнення; складається план заходів її вирішення, обговорюються усі варіанти та оцінюється їх ефективність, реальність втілення,

   2) Методичні проблеми (виділяється характер труднощів під час оволодіння навчальним матеріалом; аналізуються причини труднощів; спільне обговорення, збирання інформації, звернення до досвіду батьків; методичні поради щодо корекції навчальної діяльності. При цьому намагаюсь показати наочні приклади (як потрібно, як правильно), вказати на необхідні ресурси (література, телепередачі, екскурсії…)

  4. Індивідуальні консультації з батьками, але при цьому дотримуюсь принципу не перетворювати індивідуальну консультацію на показову (з одним розмовляю, інші стоять навколо і слухають).

  Отже, підсумовуючи досвід моєї роботи, можна виділити такі його основні аспекти:

ü проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

ü взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

ü наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);

ü здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

ü емоційна насиченість життя класу;

ü творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

ü орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

Рівень актуальності висвітленого досвіду підтверджується культурою поведінки моїх вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті громади, суспільства, допомагати тим, хто поряд. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя моїх вихованців.

 ***            

 Виховний захід

Україна. Українці. Культура

Мета:

 пригадати історичне минуле України, Ії культурні традиції, виховувати любов до батьківщини.

Обладнання:

CD диск «Україна», українська символіка (прапор, герб), стінгазета «Моя Україна», рушники, каравай, хустки.

Хід виховної години

1.     Вступне слово учителя:

–       Сьогодні ми поговоримо про нашу Україну. Пригадаємо Ії історичне минуле; козаків; пісні, які співали наші бабусі; танці, які вони танцювали. А зараз – невеличкий фільм про нашу Батьківщину.

–        

2.     Перегляд фільму «Україна»

3.     Ведуча: 

- Чи замислювалися ви над тим, чому землю називають матір’ю? Звичайно, за її чудову життєдайну силу. Але земля – це не тільки родючий грунт, це – наш дім, який ми повинні берегти й шанувати.

  Яке місце на нашій планеті вам здається найкращим? Звичайно, можна уявити собі старезні ліси, джунглі, величезне безмежжя океану або ж урочисте сяйво високих гір. На щастя, краса не щезла з лиця нашої планети. Але чому так схвильовано б’ється серце при згадці про старе дерево чи скромні квіточки, що ростуть біля батьківського порога? Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідного їй куточка. Так буває завжди – любов до великого і безмежного починається в житті кожної людини з малого і конкретного.

Сценка. Бабуся розмовляє з онуком.

        

 Онук:

           -Бабусю, розкажи мені про Україну, якою вона була?

           Бабуся:

- Україна – це неозорі простори, широкі лани, безкраї степи.   Наша країна багата, наші люди талановиті, співучі.

          Онук:

           - Бабусю, а коли ти була молодою, які пісні  співали?

         Виконується пісня «Свиснув козак».

         Онук:

-         Ми знаємо дуже багато цікавого про козаків. Бабусю, розкажи мені про них.

Бабуся:

-         Козаки були не дуже вимогливими до одягу. Наприклад, пояс для козака теж мав значення оберегу і разом з тим виконував чисто практичні функції – тримав стан, врівноважував дихання і оберігав, особливо шкіряний, від травм і ран. До пояса на спеціальні гачки чіплялось всяке козацьке причандалля – люлька, шабля, рожки, порохівниці тощо. Сам пояс вирізувався із шматка легкої шерстяної аба шовкової тканини. Шириною був не менш 50 см і завдовжки не менше 6-7 метрів. Такий пояс складали вздовж вдвічі чи втричі і кілька разів обмотували навколо себе, після чого підв’язували підшитими до його країв шнурками. По-козацькому вишитий край пояса випускався з лівого боку, по-селянському – з обох боків. Колір такого пояса здебільшого був червоним.

Козаки і чумаки ще носили широкий шкіряний пояс -черес. Він робиться із широкої товстої шкіри, зігнутої вздовж навпіл так, щоб згин був внизу. Вгорі його зшивають, але не весь, залишаючи місце для кишеньок. Застібається такий пояс кількома пряжками з металу. Він оздоблюється тисненням та різними металевими накладками, кільцями, ланцюжками й гапликами, до яких теж чіплялись гаманці, кресала та інше. Такий черес для власної безпеки дуже добре було б мати кінним козакам.

Традиційним козацьким взуттям були м’які кольорові сап’янові чоботи. Вони були невисокими, з плоскими підборами, підбитими металевими підківками. Носки були заокруглені, загнуті догори по-турецьки і видовжені. Халява такого чобота пришивалась до головки і мала боковий з зовнішнього боку шов. До чобіт чіплялись шпори.

 Душа козаків – це їхня зброя. Шаблі прикрашали найкращим, що було у козака: золотом, дорогоцінним камінням. ЇЇ ласкаво називали сестрицею.

Онук:

-         Це дуже цікаво. Але козаки вміли не тільки воювати, а й танцювати.

Український танок

 Ведуча:

-         Такою ми бачимо нашу державу: з величною історією, із самобутньою культурою . Ми любимо нашу країну, віримо в її світле майбутнє.

Святе правило української дитини.

-         Хто ти така?

-         Українка мала!

-         Твій знак який?

-         Тризуб золотий!

-         Де ти живеш?

-         Між своїми!

-         В якім краю?

-         В Україні!

-         Чия це земля?

-         Тата і мами!

-         А чим здобута?

-         Кров’ю і життям!

-         Чи любиш цю землю?

-         Кохаю щиро!

-         У що ти віриш?

-         В мою Україну?

-         Хто ти для неї?

-         Вдячне дитя!

-         Що ти їй винна?

-         Віддати життя!

Пісня «Україна»

***-       

КВК

Сценарії деяких виступів команди "ДМК" (Діти місіс Крецул) школи №93 
1. Тема : «Територія дитинства»

                 Візитка

          «Моя школа-моя фортеця»

-              Вас вітає школа № 93!

(Танцюють дівчата)

-              Іра! Що робити!? Це кінець! У нас у школі буде моніторинг. Його проводить хтось із міністерства. Рятуй! Кажуть він уже в школі!

-              Не хвилюйся. Моя школа – моя фортеця! Зараз щось придумаємо.

-              Швидше! Ой! А ось і він.

-              Доброго дня! Я хотів сказати…

-              Не треба нічого говорити. Давайте покажемо спочатку нашу школу.( Можливо,він забуде про моніторинг!)

-              У нас є.. А! Танцювальний гурток!

(танець)

-              Я хотів сказати..Не треба нічого говорити!

-              А ще у нас є музей учительських фігур. Ось вони, експонати нашого музею.

1.експонат.(учитель кам’яного віку)

           - Ой,а що це у нього у руці?

- А то від улюбленого учня залишилося на пам’ять .(скальп)

- Ну гаразд. А що тоді на шиї?

- Ну,а це від неулюбленого учня.(череп)

2.експонат.(учитель Стародавнього Риму)

 --  Зараз будемо вивчати риторику. Доведіть,що Баба Яга хороша жінка.

 --У квартира,транспортний засіб,любить дітей,має друга Кощея.

3.експонат(сучасний учитель)

- Листя зібрав,вікна поклеїв,батьківські збори провів,відкритий урок дав,3.000 зошитів перевірив,МАНівську роботу підготував,КВК провів! А мій винахід – тачка для зошитів. Це значно полегшує працю вчителя.

- Мені все дуже сподобалося,але я хочу сказати…

- Не треба нічого говорити!! Давайте подивимося наш хоровий гурток.

 Пісня

  Перелезть через забор,

  Хулигану дать отпор

  Вам помогут ОБЖ и физкультура.

  А учитель-трудовик

  Вас научит материть

  Так,чтоб вещь была как вещь,а не халтура.

-              У вас дуже хороша школа. Мені подобається. А тепер давайте знайомитися. Я ваш новий учитель інформатики.

                  («Німа» сцена)

 Виступ закінчується піснею

 Сонце світить нам завжди із року в рік.

 Школа—місце всіх бажань і почуттів.

 Цей КВК запам»ятаймо.

 Мабуть, за рік знов заспіваймо.

 Гумор врятує світ.

Суддям – привіт!

                   СТЕМ

                                          «Зимові канікули»

(Учень): Почалися зимові канікули,а у мене дві «2» : з математики та укр.мови. Хтось поїде у Карпати,а у мене - дві «2»,хтось піде у боулінг,а у мене дві «2»,комусь мама купить планшет,а у мене - …вже є планшет. Лягу я краще,посплю.

(з’являються дві «2»)

-              Привіт! Як він?

-              Та ще спить.

-              Мене хвилює,що він починає вчитися. У нього всього дві «2». Ми його втрачаємо! Треба щось робити!

-              Давай покличемо ЗНО. Його всі бояться. Він допоможе нам повернути хлопця.

(Кличуть ЗНО)

(ЗНО): Де він? Я хочу його бачити! Підніміть мені віки!

«2»: Швидше,швидше! Ось він! Зараз як піднімемо йому віки!

(з’являється мама)

-              Що тут відбувається? Синочку,дитино моя! Чому ти стогнеш? Що тобі наснилося,хто тут? А ну йдіть геть! Спи, синочку,нікого не бійся. Здаш ти своє ЗНО. І школа допоможе,вона ж як фортеця; і я допоможу,а вже як батько тобі допоможе,ти навіть не уявляєш.

(уходить)

(Приходить Дід Мороз)

-              О,Святік! Ти вже придумав,що я тобі подарую на Новий рік?

-              Придумав! У мене ж цілий список. Ось він:

Х ВОХ-360,дхеркалка,мопед,кросівки.Подаруй мені ще хаску,щоб несла мені ковбаску.

--Стій! У мене ще віршик для тебе!Не какой - нибудь я бомж

                                                                Подари мне лучше «Порш»

А ще прокачай мені перса в «Доті».

-              Чого «прокачай»? 250$- і перс твій.

З»являється Снігурочка:

-   Діду Морозе!У нас немає часу – графік!Тобі ще у дитячий садочок на свято, на корпоратив,тамадою на весілля. Пішли швидше!

-    

(з’являється вчитель)

-              Так,Святослав! Ти маєш дві «2». І спиш!? Нічого,ми тобі допоможемо,адже ми - твоя школа,твоя фортеця. Ми це ще у візитці вивчали. І Взагалі : зимові канікули + карантин – ось уже і травень. А щоб тобі було не так складно я взяла із собою групу підтримки. Ось і вона – «12»!

 З»являються дві «2»

--Учень: Маріє Іванівно! У Вас помилка. Ви кажете «12», а тут «22».

--Добре, я виправлю.

--Учень:Так і закінчилися зимові канікули. У мене немає «2»,і тепер я йду на «золоту» медаль!

       Конкурс однієї пісні

Хлопці грають на гитарі. Входять дівчата

--Д.:О, хлопці! Що це вони грають?

-Мені не подобається!

--Х.:Як не подобається?! Це ж музика!А музика –це святе!Хлопці, йдіть сюди!

--Д: Дівчата,йдіть сюди!

--Х:У нас – найсильніші хлопці!

--Д:У нас -     дівчата!

--Х:У нас –     хлопці!

--Д:У нас-      дівчата!

А про що ви будете співати?

--Ми про школу,а ви?

--І ми про школу!

--Так давайте співати разом!

На екрані – фотографії команди,які відповідають змісту пісні.

          

           На Подолі ми живем

           І щодня у школу йдем

           Без печалі,настрій в нас хороший.

           Наша вчителька завжди допоможе у біді,

           Це тому,що другі мами – педагоги.

           Друзі знов зустрінуть нас

           І підем ми разом в клас

           На уроки математики і мови.

           Цифри,рисочки писать,

           ЗНО потім здавать,

          

А на уроках Захисту Вітчизни нас учили розбирать автомат і говорили,що робити під час ядерного вибуху.

           На Подолі знають всі:

           Краща школа 9,3.

           Ви приходьте,раді вас вітати!

           А команда ДМК вам покаже КВК.

           Сподіваємось,що будете ви раді!  

              

                                                                                                                                   
 ***
КВК  "Поділ"

Сценарій

    

       Позакласного заходу "Дай мені, мамо, хустину на згадку"

Мета: : познайомити учнів  з українськими традиціями, пов"язаними із вживанням  хусток. Виховувати почуття національної гордості та приналежності до української нації. Розвивати інтерес до навчання та пізнання самого себе; сприяти всебічному розвитку особистості.

Обладнання: виставка українських хусток, вірші, пісні про хустки.

           

                                                 Хід заходу:

v  Україна! Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ – це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам"ятати батьківську хату, знати бабусину розмальовану скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти як реліквію.

   Ось сьогодні перед нами хустини, звичайні українські хустини, а скільки таємничості в них!

   Зберігає український народ, як давній символ, пам"ять про хустину. Це перша ознака одягу жінки.Хустка широко розповсюджена по всій Україні. З давніх- давен хустка відігравала велику роль у житті людей. Жінки використовували хустку для покриття голови, бо для заміжньої жінки вважалося тяжким гріхом ходити з непокритою головою.

    Способи пов"язання були різними:

   ( виходять дівчата)

-          Дівчата, як цікаво у вас пов"язані хустки! Чому саме так?

-           Я з північних районів і тому хустку пов"язую під підборіддя, а кінці на  маківці.

-          А я з Київщини і тому кінці хустки зав"язую навколо шиї та на потилиці.

-          А я з Середнього Подніпров"я і хустину зав"язую так, щоб залишити денце очіпка.

-          А я  молодиця і зав"язую переважно по підборіддя.

-          Я хоч і не стара жінка, але в мене хустина пов"язана, як у старої – ззаду.

А скільки чудових традицій і обрядів пов"язано з хустиною! У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована, на коліщатках скриня мала повнитися хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися гостям і сусідам неодмінно показували, приспівуючи.

                           "Пісня про хусточку"

Українські хустини бувають різного кольору і з різними візерунками: квітчасті, з геометричним орнаментом.                      

Якщо для Галичини, Буковини та Закарпаття властиві яскраві, барвисті відтінки, то на  Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважав орнамент червоного, чорного та синього кольорів.

А от для Полісся здебільшого характерний червоний та чорний кольори, білий.

Вишивану хустину, як знак любові і вірності, дарувала дівчина коханому. Або ж шовкову дарував козак своїй милій, про що співається в одній з українських пісень.

Не обходився без хустини і весільний обряд. Під час заручин мати виносила решето з хустками і обдаровувала ними подружок молодої. Вони накидали хустини на плечі та йшли у танок.

                     "Весільний танок"

Хустиною під час вінчання пов"язували руки молодих на знак міцного брачного союзу, міцної сім"ї.

Мододицям виходити поміж люди без хустини вважалося непристойним.

Чоловік дарував дружині хустину в знак любові, довір"я, злагоди, поваги.

Ось у одній із жартівливих пісень дружина співає

                     " Як поїхав мій миленький…"

Коли у сім"ї горе, дістає жінка чорну хустку – символ горя, нещастя, трагедії. Скільки українських жінок одягло цю чорну хустку. Це жінки, чоловіки яких загмнули на фронтах Великої Вітчизняної  війни.Це чорнобильські мадони з дітьми на руках. Це матері синів, що загинули на війні в Афганістані. А як хочеться, щоб наша українська жінка ніколи не вдягала чорну хустину, а лише прасувала і знову клала її в скриню.

                  Вірш Г. Чубач " П"ять хустин"

У церкву заміжня жінка, дівчина не має права заходити без хустини. А на свято Великодня, коли дзвони лунають і радість на душі, господиня дістає із скрині нову хустку і йде святити паску.

А на Спаса жінка дістає хустку яскраву, квітчасту, червону і несе до церкви фрукти та овочі, щоб посвятити.

 Білу хустину дарують новобранцеві, щоб здоровий вернувся з військової служби.

 А хто міг підійти до діжі, де підходило тісто для хліба, з непокритою головою? Хреститься господиня, щоб хліб удався. Накриває вона свою голову біленькою хустинкою і випікає його, щоб був гречним.

    Коли син вирушав у дорогу, мати зав"язувала у білу хустину хліб, щоб не забув батьківського порогу. Згадаймо, як красиво наш великий поет Т. Г. Шевченко у вірші "Хустина" розповідає про те, як козак ішов у похід, а наречена дарувала шовкову хустину, щоб згадував на чужині і не забув про свою кохану дівчину.

                           Вірш Т.Г.Шевченка "Хустина"

А ше символ української хустни присутній у колишніх козацьких піснях

                           Пісня "Їхав козак на війноньку"

Хустина пройшла крізь віки, і нині вона незамінний предмет нашого побуту, традицій, ритуалів.

                             Дай мені, мамо, хустину на щастя,

                              Хай буде на згадку вона,

                             Щоб не була поміж нами далека

                              Навіть чужа сторона.

Ніколи не минеться мода на хустки.Їх дістають зі скрині, барвисті, як сад  навесні, мерехтливі,як світання над річкою. Незбагненне диво – українська хустка. Хустка-веселиця називають цей улюблений головний убір українські жінки. Легенька, мов весняний вітерець, тепла, мов мамині руки. Вона лягає на жіночі плечі і,як пташка, злітає в руці нареченої в той незабутній радісний день. І пелюстком стелиться вона на голову немовляти.

   Зринає в пам"яті образ мудро усміхненої бабусі. Сама в білій хустиночці, як із-під білого цвіту, підводить дівчаток до скрині й виймає розцвічені барвами літа святкові хустки.

  При слові "хустка" спливає у пам"яті безліч знайомих картин. Тож хочеться, щоб хустка була сьогодні не просто модною деталлю, а й предметом благословіння, одним із національних символів-оберегів.

-                                                                                                               

.